Село Зарубинці знаходиться на відстані 9  кілометрів  на північний схід від районного центру м.Андрушівка та 57 кілометрів від обласного центру м.  Житомир, та за 12 кілометрів від залізничної станції Яроповичі.

         Село відоме з 1602 року.

До 1923 року село входило до Ходарківського волості  Сквирського повіту Київської губернії. В середині 19 століття разом з селом Тарасівка  належало до володінь пана Антона Алуїзовича Прушинського.

Село( разом з Тарасівкою ) мало 3206 десятин землі.

  В другій половині 19 століття частину землі придбав у Прушинського А.А. цукрозаводчик Олександр Терещенко. На той час в селі діяло 8 вітряних млинів, дві кузні, три крамниці, і церковна парафіяльна школа.

         Про  Свято – Покровську Зарубинецьку церкву у візиті за  1746 рік пишеться: «… вона закладена по звичайному дозволу, ще не закінчена, покрита соломою, нема дзвіниці…» Ця церква була відновлена на місці більш древньої. В кінці  70- тих років 19 століття  була побудована Свято - Покровська  церква, дерев’яна, яка і дії на даний час. До революції церкві належало 48 десятин землі.

У 1900 році в селі проживало 1582 жителя в 238 дворах.

 У 1941 році вже було 1885 жителів, які проживали в 454 дворах.

         В січні 1918 року в селі була встановлена радянська влада. З цього часу жителі села були втягнуті в вихор Громадянської війни по 1922 рік. По її закінченні почалася відбудова . Відновив роботу ревком, було створено комітет незаможних селян. В цьому ж 1922 році було створено комсомольський осередок, пізніше,1929 році   створена партійна організація.

          В 1927 року створено Товариство спільного обробітку землі (  ТСОЗ), а в 1929 році -  колгосп імені Молотова, до якого входило 556 селянських господарств, з них члені в колгоспу було 2500 чоловік. Колгосп мав землі 2809 га, в тому числі ріллі 2540га,сінокосів 139 га інших сільгоспугідь 130га.

Продовжувалась колективізація до 1933 року, селяни, які добровільне не вступали до колгоспу,  підлягали розкуркулюванню, землі та майно забирали, а їх висилали в Сибір. В 1938 році була реприсація, яка теж багато людей забрала.

         Важкими були для жителів і  1932-1933 роки.   Кількість жертв голодомору по сільській раді не відомо. По неофіційним даним в селі Зарубинці 1932-1933 роках  від голоду померло орієнтовно ( приблизно по словам старожилів та очевидців) – майже половина жителів села 990 чоловік.

На основі свідчень очевидців  та старожилів села Зарубинці жертви голодомору 1932-1933 років в основному захоронювалися на першому  сільському цвинтарі по вул. Гагаріна, що знаходиться  в північно-східній частині села на відстані  1 ( один) кілометр від сільської ради, та другому сільському кладовищі по вул. Польовій, що знаходиться  в північно-західній частині села на відстані  700 ( сімсот)  метрів від сільської ради.  Нині місця захоронення   заросло  травою.

        В липні  1941 році в село зайшли окупанти, які встановили свій окупаційних режим. Багато було вивезено юнаків та дівчат на каторжні роботи до Німеччини, лише протягом 1942 року  вивезено  в рабство 108 чоловік.  В 1943 році німці знайшли біля лісу  Гайдайового  свого вбитого солдата, за це вони жорстоко розправилися з жителями села, забравши життя 10  юнаків, яким  було лише 18 та 19 років. Німці вивели їх  на кінець села, в хутір Троянки, розстріляли. Односельчани свідчать, що за возами, які везли тіла юнаків   до села залишилась на довгих час кровава стежка на  дорозі.  Їх тіла покояться в одній братській могилі  на сільському  цвинтарі. Прізвища Андрійчук Федір Гнатович, Волотівський Василь Васильович, Добровольський Олександр, Денисюк Василь, Кравчук Василь, Магрело Федір Васильович, Стельмах Михайло Андрійович, Підгорний Михайло Трохимович, Поліщук Петро, Соколівський.

       На фронтах ВВВ приймало участь  320 зарубинчан, з них 117 загинуло, 203 повернулось до села, були нагороджені орденами, медалями та іншими почесними знаками. В селі встановлена братська могила 18 воїнам визволителям , на якій було в 1951 році встановлено пам’ятник Воїну визволителю. В 28 грудні 1943  після звільнення почалась відбудова господарства. Обраховані збитки, нанесені окупантами в   1944 року становили :

 Зарубинецька  неповна середня школа 92 тисячі крб..

        Зарубинецькому колгоспу ім. Молотова  25 мільйонів 74 тисячі 903 крб.

       Сільській раді 3 010 крб.

       Населеному пункту села Зарубинці 9 мільйонів 921 тисяча 578 крб., що свідчить акт від 06.04.1944році.

     Село відбудовувалось в дуже важких умовах, адже не було техніки, не було кому працювали, орали волами, худобою, жали молотили вручну.

Прізвища перших голів колгоспів невідомо,  так як вони  часто змінялись через  репресії, злісні вбивства. Встановлено, що в 1944 році після звільнення села був обраний головою Опанасюк Микита Йосипович.          1952 році до  колгоспу імені Молотова с. Зарубинці приєднали колгосп імені Кірова села Тарасівка, ще пізніше в 1960 році  приєднали колгосп імені  Будьонного села Лісівка і назвали новоутворений колгосп « Перемога».

         За колгоспом  було закріплено 3677,4 га сільгоспугідь, в тому числі 3456га ріллі, 51 га саду. В господарстві вирощували зернові, технічні культури, розвивалось тваринництво та птахівництво. Був свій млин, пилорама.

В селі працювала  восьмирічна школа,  фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, клуб, бібліотека.

            На типових для нашої зони землях (ІУ – лісостепова Житомирської області)  на базі місцевого  колгоспу  імені Молотова в 1938 році була створена  Андрушівська сортодільниця.    Одинадцятого грудня  1991 року  на    базі  сортодільниці було створено Андрушівську державну сортовипробувальну  станцію ( наказ № 128-ОД від 12.12.1991 року  Державної комісії по випробуванню сільськогосподарських культур в Україні), яка  11 листопада 2002 року  реорганізована  в Андрушівську державну сортодослідну  станцію ( наказ Держсортслужби від 05.01.2002 року № 26 – ОД та наказ Інспектури Держкомісії по Житомирській області № 24 ОД від 11.11.2002 р. ), яка працює  і  в даний час.

Основними завданнями  даної структури є вивчення нових сортів на придатність їх до поширення,   морфологічних, фізіологічних, господарських  та інших ознак, а також розробка агротехнологічних прийомів їх вирощування і постановка спеціальних методичних дослідів з метою вдосконалення Методики державного сортовипробування.

     З 1956 році очолював колгосп Андрійчук Василь Гнатович. Колгосп став одним із передових господарств району. Господарство отримувало  прибутку    понад  3 мільйонів  карбованці в рік,  село процвітало. За  вагомі досягнення в  виробництві сільськогосподарської продукції  колгоспників відзначено урядовими нагородами, зокрема:  Бабич Дмитро Іванович,   Андрійчук Василь Гнатович, Волотівська Катерина Яківна, Баглайчук Марія Яківна, Андрійчук Віктор Григорович, Галушка Марія Григорівна.

      В 1967 році  колгоспом збудовано  Будинок культури на 330 посадочних місць, де розмістилась і бібліотека. При будинку культури створено в 2006 році музейну кімнату.

 В 1980 році збудоване приміщення  поштового відділення.

      В 1986 році побудовано  нове приміщення  загально – освітньої школи на 400 місць. В 1985 році збудоване   приміщення сільської ради.

        В даний час  в селі проживає 789 жителів, нараховується 362 двори.

На території сільської ради знаходять слідуючі сільськогосподарські підприємства :

Андрушівська державна сортодослідна станція – директор Алексійчук Володимир Павлович.

ДП « Оранта»НВ МП « Антарія» виконавчий директор Хомич Олександр Миколайович.

ТОВ СП « Спіка» - виконавчий директор Селезньов Олександр Сергійович

ПОСП « Надія» директор Семенюк Василь Іванович

ТОВ СНК « Селена»- директор Алексійчук Володимир Павлович

           Селянсько- фермерське господарство - фермер Кравчук

Селянсько- фермерське господарство Степаненко – фермер Степаненко

На території с.Зарубинці знаходиться  Зарубинецька загально освітня школа. Фельдшерсько – акушерський пункт, будинок культури, бібліотека, 6 ( шість) торгових точок.

Приватний підприємець Лівінський  В.О.  займається обробітком деревини.

В центрі села встановлено  памятник  загиблим односельчанам, постамент встановлено  1973 році.

 Братська могила радянських воїнів (поховано 16 чоловік), постамент встановлена 1953 році.

На території сільської ради за 1,5 км. на південний схід від села знаходиться памятник архітектури « змійовий вал Х-ХІІ ст.»